Разъяснения налоговиков, использованные в тесте

Чи має право перевізник, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відображати у проїзних документах суму ПДВ?

Суб'єкти малого підприємництва можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, яка регулюється положеннями Указу №727/98.

Відповідно до п. 6 цього Указу суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками ПДВ, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%. Суб'єктам малого підприємництва – фізичним особам також надано право вибору щодо реєстрації їх як платників ПДВ (п. 4 постанови №507).

Згідно з чинним законодавством на суб'єктів малого підприємництва, як юридичних, так i фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, поширюються всі норми Закону №168/97-ВР.

Юридичні та фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та не зареєстровані як платники ПДВ, не мають права на нарахування податку, податковий кредит і складання податкових накладних, а також на отримання бюджетного відшкодування (п. 11.42 ст. 11 Закону №168/97-ВР).

Таким чином, суб'єкти малого підприємництва, які працюють за спрощеною системою обліку та звітності та зареєстровані як платники ПДВ, нараховують i сплачують єдиний податок та ПДВ окремо та мають право зазначити суму ПДВ у вартості квитка на проїзд окремим рядком.

Суб'єкти малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та не зареєстровані як платники ПДВ, нараховують i сплачують лише єдиний податок, до складу якого разом з іншими податками i зборами включається й ПДВ, і не мають права зазначати у проїзних документах (квитках) суму ПДВ.

Чи має право на податковий кредит платник ПДВ за податковою накладною,яку надано після закінчення строку позовної давності?

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Строки давності та їх застосування встановлено ст. 15 Закону №2181-III.
Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи вищезазначене, а також те, що сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.
Отже, сума ПДВ за податковою накладною, отриманою після закінчення строку позовної давності (1095 днів), не зараховується до складу податкового кредиту.

Письмо ГНАУ от 27.01.2007 №1509/7/16-1517-26

ДПАУ розглянула лист банку щодо оподаткування ПДВ послуг повіреного за договором доручення, за яким банк доручив повіреному від імені банку укладати кредитні договори з фізичними особами, і повідомляє.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) (далі — Закон) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів (послуг), місце надання яких знаходиться на митній території України.

Поряд з цим п. 3.2 ст. 3 Закону (168/97-ВР) визначено перелік окремих видів послуг, надання яких не є об’єктом оподаткування. Зокрема, пп. 3.2.5 ст. 3 Закону визначено, що не є об’єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України (435-15) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Довіритель зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором, зокрема, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

Враховуючи зазначене, отримання коштів повіреним у межах договору доручення для виконання такого договору не є об’єктом оподаткування ПДВ. Надання послуг повіреного у межах виконання договору доручення є об’єктом оподаткування ПДВ і оподатковується на загальних підставах.

Враховуючи зазначене, надання послуг повіреного у межах виконання договору доручення, згідно з яким банк (довіритель) доручає повіреному скласти кредитний договір між банком і фізичною особою, є об’єктом оподаткування ПДВ і оподатковується на загальних підставах.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до пп. 3.2.7 ст. 3 Закону (168/97-ВР) не є об’єктом, оподаткування ПДВ операції з надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв’язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями.

Заступник Голови Л.Боєнко

Письмо ГНАУ от 15.05.2007 №4717/6/16-1515

ДПАУ розглянула лист ВАТ щодо надання роз’яснення про порядок оподаткування ПДВ операції з купівлі-продажу на вторинному ринку цінних паперів (ЦП) за кошти і повідомляє.

Відповідно до пп. 3.2.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) (далі — Закон) не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти ЦП, що випущені в обіг (емітовані) СПД, НБУ, МФУ, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених ЦП та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші ЦП; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку ЦП, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління) відповідно до закону.

Таким чином, наведена у запиті операція з продажу ЦП (акцій) за кошти шляхом укладання договору їх купівлі-продажу на вторинному ринку підпадає під дію пп. 3.2.1 ст. 3 Закону (168/97-ВР) та не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Директор Департаменту ПДВ А.Богдан

Письмо ГНАУ от 30.05.2007 №5175/6/16-1515

ДПАУ у відповідь на лист ТОВ щодо окремих питань оподаткування ПДВ повідомляє.

Відповідно до пп.3.1.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) (далі — Закон) об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого п.6.5 ст.6 Закону (168/97-ВР), місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку.

Враховуючи зазначені норми законодавства, визначальною умовою для визначення порядку оподаткування ПДВ операцій з надання послуг є місце їх надання (за виключенням тих операцій, за якими встановлено окремий порядок оподаткування).

Окремим пп."д” п.6.5 ст.6 Закону (168/97-ВР) визначено, що при наданні послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем, місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації — місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються вищенаведені послуги, проживають за межами митної території України.

Таким чином, у разі надання послуг, визначених четвертим абзацом пп."д” п.6.5 ст.6 Закону (168/97-ВР), нерезиденту, який не має постійного представництва в Україні, за межами митної території України, операції з надання резидентом — платником ПДВ таких послуг не підлягатимуть оподаткуванню ПДВ. При цьому фактичний виїзд спеціалістів резидента — платника ПДВ за межі митної території України та надання послуг в офісі замовника-нерезидента повинні підтверджуватись відповідними документами.

Аналогічна позиція доведена, зокрема, листами ДПАУ від 06.02.2007 р. №2280/7/16-1517-052, від 28.09.2006 р. №18049/7/16-1517-83, від 30.12.2005 р. №681/4/16-15104.

Директор Департаменту ПДВ А.Богдан

Письмо ГНАУ от 21.08.2007 №10206/5/16-1516

ДПАУ розглянула лист щодо оподаткування ПДВ операцій з передачі майна в оренду і повідомляє.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) об’єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

При цьому поставка товарів згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону (168/97-ВР) — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг — будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з пп. 3.2.2 ст. 3 Закону (168/97-ВР) операції з передачі майна у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (436-15) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи зазначене,при здійсненні платником податку на додану вартість операцій з передачі майна в оперативний лізинг (оренду) об’єктом оподаткування ПДВ є вартість наданих послуг у межах договору оренди (орендна плата).

Заступник Голови Л.Боєнко

Письмо ГНАУ от 27.01.2007 №1561/7/16-1517-26

ДПАУ розглянула лист щодо необхідності надання перевізником, який здійснює міжнародні перевезення, для підтвердження відшкодування ПДВ оригіналу міжнародної транспортної накладної (СМR) і повідомляє.

При оподаткуванні експорту товарів та супутніх такому експорту послуг за нульовою ставкою податку підпунктом 6.2.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) передбачено засвідчення проведеного експорту належно оформленою митною вантажною декларацією.

При оподаткуванні міжнародних перевезень, які відповідно до підпункту 6.2.4 статті 6 Закону (168/97-ВР) оподатковуються за нульовою ставкою податку, податковим законодавством окремих вимог для підтвердження застосовування нульової ставки податку на додану вартість не визначено.

Згідно зі статтею 9 Закону від 01.07.2004 р. №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" ( 1955-15 ) перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Аіг Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (СМR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Вill of Lading);

накладна ЦIМ (СIМ);

вантажна відомість (Сагgo Мanifest).

Відповідно до підпункту 7.7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Проведення документальної невиїзної перевірки декларації з заявленими до відшкодування з бюджету сумами податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року №350 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”.

Відповідно до зазначених Методичних рекомендацій з метою проведення перевірки доцільно отримати від платника ПДВ завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, та копії реєстрів, отриманих і виданих податкових накладних (форми та порядок ведення яких встановлено наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” (у редакції наказу ДПАУ від 30.06.2005 р. №244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 р. за №769/11049)) за попередній податковий період, в якому фактично сплачено суму ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), та податковий період, в якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.

Крім того, відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) органи державної податкової служби мають право надіслати платнику письмовий запит про надання платником (протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту) до ДПI за місцем його реєстрації відповідних пояснень щодо достовірності господарських операцій та їх документального підтвердження.

При цьому не передбачено надання оригіналів міжнародних автомобільних накладних (СМR) платником до ДПI за місцем його реєстрації ні для підтвердження нульової ставки при оподаткуванні міжнародних перевезень, ні при декларуванні бюджетного відшкодування. Такі документи повинні бути пред’явлені контролюючому органу лише при проведенні виїзних документальних перевірок.

Заступник Голови Л.Боєнко

Письмо ГНАУ от 30.12.2005 №26268/7/16-1117

Державні податкові

адміністрації в Автономній

Республіці Крим, областях,

містах Києві і Севастополі

Про деякі питання справляння податку на додану вартість

Державна податкова адміністрація України, опрацювавши звернення платників податків та податкових органів щодо застосування окремих норм Закону України від 03.04.97 168/97-ВР (168/97-ВР) “Про податок на додану вартість”, із змінами і доповненнями, (далі — Закон) та виданих відповідно до нього нормативно-правових актів, повідомляє наступне.

Реєстрація платників податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації

1. Чи може платник податку на додану вартість, у якого обсяг оподатковуваних операцій за останні дванадцять місяців не перевищує 300000 гривень, подати заяву на анулювання реєстрації платника ПДВ до 01.01.2006?

Підпунктом а) пункту 9.8 статті 9 Закону (168/97-ВР) передбачено можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі — ПДВ) платнику податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту З статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом. Відповідна норма Закону набула чинності з дня опублікування Закону №2505 (2505-15), тобто з 31.03.05.

Водночас, абзацом третім пункту 13 “Перехідні положення” розділу 2 Закону №2505 (2505-15) встановлено, що сума, визначена підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону (168/97-ВР), застосовується з метою зняття осіб з їх реєстрації як платників цього податку, починаючи з 1 січня 2006 року.

Отже, реєстрація платника ПДВ на підставі положень пункту а) пункту 9.8 статті 9 Закону (168/97-ВР) може бути анульованою лише з 01.01.06.

2. Підприємство реалізує товари за готівкові кошти кінцевому споживачу (обсяг поставки товарів протягом останніх дванадцяти календарних місяців не перевищує 300000 гривень), використовує РРО. Чи може вказане підприємство знятися з реєстрації платника ПДВ?

Відповідно до пункту 2.3 статті 2 Закону (168/97-ВР) (в редакції, що була чинною до внесення змін Законом №2505 (2505-15) особа, яка здійснювала на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснювали торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством, були зобов’язані зареєструватися платниками податку на додану вартість. З 31.03.05 (з дня набуття чинності Законом №2505) редакція статті 2 Закону такої норми не містить.

Абзацом другим пункту 13 “Перехідні положення” розділу 2 Закону №2505 (2505-15) особам, які не підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону та були зареєстровані платниками цього податку до набрання чинності Законом №2505, надано право разом із декларацією за останній податковий період повідомити податковий орган про відмову від такої реєстрації. Якщо особи не надсилають таке повідомлення, вони вважаються такими, що добровільно зареєструвалися платниками цього податку, крім фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.

З урахуванням викладеного, якщо платник податку разом із декларацією за березень (перший квартал) 2005 року не подав податковому органу повідомлення про відмову від реєстрації платника податку на додану вартість, то він вважається добровільно зареєстрованим платником цього податку.

3. Якщо новостворений платник, який буде застосовувати загальну систему оподаткування, не бажає реєструватися платником ПДВ, оскільки не очікує обсяг поставки більше 300000 гривень за рік, чи повинен він реєструватися платником ПДВ в обов’язковому порядку і бути ним доки не відпрацює 12 місяців, щоб було доведено, що обсяг дійсно не перевищує 300000 гривень?

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону (168/97-ВР) особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з дим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або і рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Крім цього, незалежно від обсягу операцій з поставки товарів (послуг) обов’язковій реєстрації підлягають також:

особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв’язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Закону (168/97-ВР);

особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп’ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 статті 2 Закону (168/97-ВР);

особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством (підпункт 2.3.4. пункту 2.3 статті 2 Закону (168/97-ВР).

З урахуванням викладеного, новостворений платник, який буде застосовувати загальну систему оподаткування і не здійснює операцій, за яких повинна проводитися обов’язкова реєстрація, не повинен реєструватися платником ПДВ в обов’язковому порядку.

4. Коли повинна бути здійснена реєстрація платника ПДВ відповідно до положень абзацу третього пункту 9.4 статті 9 Закону (168/97-ВР)?

Абзацом третім пункту 9.4 статті 9 Закону (168/97-ВР) встановлено, що у разі якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов’язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

При цьому необхідно врахувати, що пунктом 9.5 цієї ж статті визначено, що заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов’язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Таким чином, якщо діяльність особи відповідає наведеному у абзаці третьому пункту 9.4 статті 9 Закону (168/97-ВР), така особа має направити на адресу податкового органу заяву про реєстрацію у такі строки, щоб податковий орган видав йому (відправив поштою) свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ до кінця відповідного звітного податкового періоду.

Податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних

5. Як покупцю товарів, придбаних для здійснення операцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків, відобразити в декларації з ПДВ податкову накладну, виписану постачальником 30.09.05, тобто у минулому податковому періоді, а одержану покупцем 01.10.05, тобто у поточному податковому періоді (у разі, якщо норми підпункту 7.4.1 виконуються)? Чи потрібно у такому випадку заповнювати додаток 1 до податкової декларації з ПДВ “Розрахунок коригування сум ПДВ"?

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР), із змінами і доповненнями (далі — Закон) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону (168/97-ВР) податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документу (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період (жовтень чи IV квартал 2005 року). При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ “Розрахунок коригування сум ПДВ” не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

6. Чи можна підсумкову податкову накладну при продажу товарів кінцевому споживачеві виписувати в одному примірнику, адже другий примірник нікому не видається?

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону (168/97-ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Враховуючи викладене, податкова накладна не може бути складена в одному примірнику.

При цьому необхідно зазначити, що пунктом 8.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037), із змінами і доповненнями, у разі здійснення поставки товарів (послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку) передбачена можливість виписки податкової накладної за щоденними підсумками операцій. Усі примірники таких податкових накладних залишаються в особи, що їх виписала (пункт 8 вказаного Порядку).

7. Приватне підприємство “Кара Кум” у виданій податковій накладній вказало назву постачальника так: ПП “Кара Кум”. Чи суттєво це при включенні суми ПДВ до податкового кредиту?

3 урахуванням положень підпункту в) підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону (168/97-ВР) у податковій накладній вказує повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Отже, якщо платником податку вказано скорочено його назву, зазначену у статутних документах, а не повну, порушення податкового законодавства відсутнє.

8. Чи змінилася форма розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної 29.07.05?

Пунктом 2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.06.05 №244 “Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №165”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.05 за №769/11049 (далі — наказ №244), до форми податкової накладної та до додатків до неї внесені зміни.

З урахуванням викладеного, відповідні зміни внесено і до форми розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додатку 2 до податкової накладної).

9. Чи включаються до реєстру отриманих та виданих податкових накладних дані розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної?

Оскільки розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної є додатком 2 до податкової накладної, то його дані, як і дані податкової накладної, включаються до реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Відповідні положення містить Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджений вказаним вище наказом №244 .

Податкові зобов’язання

10. Чи виникають зобов’язання з ПДВ при отриманні орендної плати від оренди земель державної власності?

Підпунктом 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону (168/97-ВР) встановлено, зокрема, що від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів.

У разі, якщо така орендна плата до відповідних бюджетів зараховується не повністю, то операція з використання (оренди) землі обкладається ПДВ у встановленому законодавством порядку.

Ставка оподаткування

11. Щодо застосування нульової ставки ПДВ до операцій з поставки послуг по навантаженню, розвантаженню товарів, у разі якщо такі послуги надає посередник в операціях з експорту товарів, а супутня послуга надається безпосередньо експортеру.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону (168/97-ВР) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “0” відсотків до бази оподаткування.

При цьому підпунктом г) пункту 6.5 статті 6 Закону (168/97-ВР) визначено, що місцем поставки послуг у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування) вважається місце, де фактично надаються такі послуги.

Таким чином, якщо між резидентами складається договір на надання послуг по навантаженню, розвантаженню товарів, що експортуються, то операції з поставки на митній території України послуг, які надаються експортеру товарів, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Нульова ставка податку на додану вартість застосовується до товарів, що експортуються. При цьому доречно зазначити, що відповідно до статті 274 Митного кодексу (92-15) фактичні витрати на навантаження, вивантаження, перевантаженій, транспортування включаються (якщо вони раніше не були включені) до митної вартості товарів, що експортуються.

Податковий кредит

12. Після повернення з відрядження до Лондона підзвітна особа надала в бухгалтерію підприємства рахунок за проживання в готелі, у якому окремим рядком вказана сума ПДВ. Чи потрібно таку операцію розглядати як імпорт послуг і нараховувати ПДВ в Україні? Чи можливо включити зазначену суму податку до податкового кредиту?

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону (168/97-ВР) об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходився на митній території України;

ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі — імпорту);

вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі — експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу, товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону країни.

Що стосується отримання послуг від нерезидента, то при розгляді пов’язаних з цим питань необхідно враховувати такі норми Закону (168/97-ВР):

абзацу другого пункту 4.3 статті 4, якою встановлено правило визначення бази оподаткування для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України;

підпункту а) пункту 6.5 статті 6, яким встановлено місце поставки послуг, а саме: за винятками, визначеними у підпунктах “в”, “д" — “є” цього підпункту, — у разі якщо така послуга надається нерезидентом — місце розташування його представництва, а за відсутності такого — місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого — місце фактичного розташування покупця (отримувача), який цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента;

підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7, згідно з яким визначається, зокрема, дата виникнення права на податковій кредит для операцій по поставці послуг нерезидентом на митній території України;

підпункту г) пункту 10.1 статті 10 відповідно до якого особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а при відсутності такого — особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

З урахуванням викладеного, отримання послуги по проживанню в готелі на території іноземної держави не підпадає під об’єкт оподаткування податком на додану вартість відповідно до Закону (168/97-ВР), а суми ПДВ, вказані в рахунку такого готелю не можуть бути включені до податкового кредиту резидента України.

13. Товариство з обмеженою відповідальністю, яке надає послуги по охороні об’єктів (має відповідну ліцензію), для здійснення діяльності, пов’язаної з наданням вказаних послуг у квітні 2005 року придбало легковий автомобіль. Чи має товариство право на відшкодування ПДВ, сплаченого у складі ціни цього автомобіля?

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. З урахування викладеного, товариство з обмеженою відповідальністю не має права на відшкодування ПДВ, сплаченого у складі ціни придбаного автомобіля.

Спрощена система оподаткування і ПДВ

14. Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа зареєстрований платником єдиного податку, однак вже у травні обсяг виручки від реалізації продукції у нього перевищив 500 тис. гривень, при цьому платник продовжував застосовувати спрощену систему оподаткування і не реєструвався платником ПДВ. Чи має право податковий інспектор, здійснюючи перевірку за третій квартал, нарахувати суму ПДВ?

Статтею 1 Указу Президента України від 28.06.99 №746/99 ( 746/99 ) "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі – Указ №746) встановлено, зокрема, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

При цьому згідно з статтею 5 Указу №746 ( 746/99 ) у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). З урахуванням викладеного, суб’єкт підприємницької діяльності з початку другого кварталу не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

У зв’язку з цим, відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону (168/97-ВР) вказана особа підлягала обов’язковій реєстрації як платник ПДВ і повинна була зареєструватися платником цього податку з 01.07.05.

При цьому необхідно звернути увагу, що, виходячи з положень абзацу четвертого пункту 9.4 Закону, особа, яка повинна була зареєструватися платником ПДВ але не здійснила таку реєстрацію (не надіслала відповідну заяву у визначені строки), несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, дії податкового інспектора по донарахуванню податку на додану вартість по операціях, здійснюваних згаданим суб’єктом у третьому кварталі поточного року, є правомірними.

Переробні підприємства

15. Скільки і які декларації з ПДВ повинно подавати переробне підприємство?

Згідно з абзацом першим пункту 11.21 статті 11 Закону (168/97-ВР) на період до 01.01.06 сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільське господарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Право встановлювати порядок нарахування і використання зазначених коштів надано Кабінету Міністрів України (абзац третій згаданого пункту 11.21).

Порядок нарахування, виплат і використання коштів спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі (далі — Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99 №805 (805-99-п).

Пунктом 6 вказаного Порядку (805-99-п) передбачено, зокрема, ведення переробним підприємством за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період окремого податкового і бухгалтерського обліку молока, молочної продукції, м’яса, м’ясопродуктів, виготовленої із молока та м’яса в живій вазі, закуплених у сільськогосподарських товаровиробників, та окремий облік іншої продукції.

За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону визначають суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, які виникають у зв’язку переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію. Така окрема податкова декларація подається переробним підприємством за скороченої формою.

Декларація щодо іншої діяльності переробного підприємства повинна подаватися за формою, яка передбачає здійснення розрахунків з бюджетом, тобто за повною формою. До такої декларації включаються решта операцій, зокрема операції з переробки імпортованої сировини та сировині придбаної в інших, ніж сільськогосподарські товаровиробники, категорій постачальників (посередників), а також: сировини, закупленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, переробки сировини на давальницьких умовах.

Вказані декларації подаються до органу державної податкової служби за місцем реєстрації як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені Законом (168/97-ВР).

Заступник голови ДПА України Г.Оперенко

Письмо ГНАУ от 02.12.2005 №24078/7/16-1117

Государственным налоговым

администрациям в Автономной

Республике Крым, областях,

городах Киеве и Севастополе

О некоторых вопросах заполнения налоговых накладных

В связи с обращениями плательщиков налогов относительно предоставления разъяснений по отдельным вопросам заполнения налоговых накладных Государственная налоговая администрация Украины сообщает следующее.

Заполнение отдельных граф налоговой накладной в случае предоставления услуг, имеющих только стоимостное выражение

Подпунктом “е” подпункта 7.2.1 пункта 7.2 статьи 7 Закона Украины от 03.04.97 №168/97-ВР (168/97-ВР) “О налоге на добавленную стоимость” с изменениями и дополнениями (далее — Закон) определено, что налоговая накладная должна содержать, в частности, количество (объем) товаров (услуг).

При этом плательщики налога могут предоставлять услуги, не имеющие таких показателей, а измеряемые только в стоимостном выражении.

Исходя из положений абзаца второго пункта 12.4 Порядка заполнения налоговой накладной, утвержденного приказом Государственной налоговой администрации Украины от 30.05.97 №165 , зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины 23.06.97 за №233/2037, в случае предоставления услуг, измеряемых только в стоимостном выражении, в графе 5 указывается “услуги"; если налоговая накладная выписывается на операцию, когда база налогообложения определяется с учетом суммы процентов, — в графе 5 указывается “проценты”. При этом в графе 4 налоговой накладной, в которой указывается единица измерения товара (услуги), необходимо указать “грн”.

Относительно грифа “Утверждено” формы налоговой накладной

Пунктом 2.7 Порядка представления нормативно-правовых актов на государственную регистрацию в Министерство юстиции Украины и проведения их государственной регистрации, утвержденного приказом Министерства юстиции Украины от 12.04.2005 №34/5 “Об усовершенствовании порядка государственной регистрации нормативно-правовых актов в Министерстве юстиции Украины и отмене решения о государственной регистрации нормативно-правовых актов”, зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины 12.04.2005 за №381/10661, в частности, определено, что, если приложение к распорядительному документу излагается в новой редакции, в грифе утверждения или отметке к приложению указываются вид, дата и номер основного распорядительного документа, а в скобках указываются вид, дата и номер распорядительного документа, в соответствии с которым данное приложение изложено в новой редакции.

Приказом Государственной налоговой администрации Украины от 30.06.2005 №244 “О внесении изменений в приказ Государственной налоговой администрации Украины от 30.05.97 №165”, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 18.07.2005 за №769/11049 (далее — приказ №244), форма налоговой накладной не излагалась в новой редакции. Данным приказом в форму налоговой накладной, утвержденную приказом Государственной налоговой администрации Украины от 30.05.97 №165 , зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 23.06.97 за №233/2037 (в редакции приказа Государственной налоговой администрации Украины от 08.10.98 №469 , и в приложения к указанной налоговой накладной лишь были внесены отдельные изменения.

С учетом изложенного в грифе утверждения формы налоговой накладной ссылка на приказ №244 не является обязательной.

Необходимо ли выписывать расчет корректировки к налоговой накладной, выписанной в момент осуществления первого события (оплаты или отгрузки), если возврат (товаров или денежных средств) осуществлен в том же отчетном периоде?

В соответствии с подпунктом 7.2.3 пункта 7.2 статьи 7 Закона (168/97-ВР) налоговая накладная составляется в момент возникновения налоговых обязательств продавца. При этом согласно подпункту 7.3.1 указанной статьи датой возникновения налоговых обязательств по поставке товаров ([работ,] услуг) считается дата, приходящаяся на налоговый период, в течение которого происходит какое-либо из событий, наступившее раньше:

либо дата зачисления денежных средств от покупателя (заказчика) на банковский счет плательщика налога в качестве оплаты товаров ([работ,] услуг), подлежащих поставке, а в случае поставки товаров ([работ,] услуг) за наличные денежные средства - дата их оприходования в кассе плательщика налога, а при отсутствии таковой - дата инкассации наличных денежных средств в банковском учреждении, обслуживающем плательщика налога;

либо дата отгрузки товаров, а для работ (услуг) — дата оформления документа, удостоверяющего факт выполнения работ (услуг) плательщиком налога.

С учетом изложенного налоговая накладная должна быть выписана продавцом в момент возникновения налоговых обязательств, то есть в день оплаты или в день отгрузки товаров, оформления документа, удостоверяющего факт выполнения услуг (в зависимости от того, какое событие произошло раньше).

В случае если покупателем были возвращены поставщику полученные денежные средства или же возвращены отгруженные ранее товары, суммы налогового обязательства поставщиком должны быть скорректированы. В случае осуществления корректировки сумм налоговых обязательств поставщик товаров (услуг) выписывает расчет корректировки количественных и стоимостных показателей к налоговой накладной по форме согласно приложению 2 к налоговой накладной.

Указанный расчет корректировки составляется в момент изменения налоговых обязательств, то есть в день возврата денежных средств или в день возврата товаров (в зависимости от того, какое событие произошло раньше).

Подытоживая изложенное, в случае изменения налоговых обязательств продавца в связи с возвратом ему покупателем денежных средств за товары (услуги) или возвратом товаров расчет корректировки количественных и стоимостных показателей к налоговой накладной выписывается в день осуществления такого возврата, независимо от того, осуществляется такая операция в том же отчетном периоде, в котором была выписана налоговая накладная, или в другом.

Сообщая изложенное, Государственная налоговая администрация Украины обязует довести указанное до сведения органов государственной налоговой службы всех уровней и плательщиков налогов.

Заместитель Председателя В.Ревун

Письмо ГНАУ от 02.03.2007 №2070/6/16-1515-26

Щодо окремих питань оподаткування ПДВ

(Витяг)

За дорученням... Державна податкова адміністрація України розглянула лист... щодо окремих питань оподаткування і повідомляє.

1. У випадку якщо юридична особа — платник єдиного податку за ставкою 10 % приймає самостійне рішення з початку року перейти на загальну систему оподаткування, то ця особа, відповідно до підпункту “в” пункту 13 наказу ДПА України від 01.03.2000 року №79 “Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість” зобов’язана подати податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником цього податку.

2. Особи, які згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 року №746/99 (746/99) “Про внесення змін до Указу Президента України від З липня 1998 року №727/98 (727/98) “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, сплачуючи єдиний податок за ставкою єдиного податку в розмірі 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), порушили вимоги, установлені статтею 1 Указу (середньооблікова чисельність працюючих перевищила 50 осіб або обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищив 1 млн гривень), зобов’язані подати органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Тобто у випадку якщо юридична особа — платник єдиного податку за ставкою 10 % за попередній рік досягла обсягу виручки понад 1 млн грн., зобов’язана не пізніше 20 квітня поточного року подати до державної податкової інспекції за місцем реєстрації заяву про реєстрацію її платником податку на додану вартість.

3. Щодо об’єкта оподаткування податком на додану вартість при передачі активів та зобов’язань підприємства щодо розділового балансу при його реорганізації за допомогою виділення, то відповідно до частини першої та третьої статті 59 Господарського кодексу України (436-15), у разі поділу суб’єкта господарювання усі його майнові права і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права та обов’язки реорганізованого суб’єкта.

Статтею 109 Цивільного кодексу України (435-15)

передбачено, що при процедурі припинення юридичної особи шляхом виділення після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, якщо в результаті реорганізації майнові права та обов’язки підприємства у певній частині переходять до його правонаступника, активи та пасиви балансу такого підприємства в такій самій частині приєднуються до активів та пасивів цього правонаступника, у тому числі з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування, і враховуються правонаступником при визначенні об’єкта оподаткування.

Водночас повідомляємо, що пунктом 7.5 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) забороняється будь-яка поступка податкового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. А тому для проведення реорганізації підприємством повинні бути проведені розрахунки з бюджетом за податковими зобов’язаннями та податковим боргом.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті З Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Поставкою товарів відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону (168/97-ВР) визначаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Виходячи з вищевикладеного, передача активів підприємства відповідно до розподільного акта при його реорганізації за допомогою виділення не може розглядатися як операція з поставки товарів та послуг, тобто не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

...

Заступник голови Л.Боєнко

Письмо ГНАУ от 11.09.2007 №17989/7/16-1517

ДПАУ наполягає на оподаткуванні ПДВ до 28 серпня 2005 року збору до ПФУ за послугами стільникового зв’язку ДПАУ розглянула лист щодо ПДВ і повідомляє.

1. Щодо включення до бази оподаткування ПДВ збору на обов’язкове державне пенсійне страхування послуг стільникового зв’язку....

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” (1251-12) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і тому включався до бази оподаткування ПДВ.

Роз’яснення із зазначеного питання неодноразово надавалися ДПАУ: листи від 14.02.2002 р. №1241/5/16-1216 (v1241225-02), від 14.05.2005 р. №5094/5/15-2316, від 15.06.2005 р. №11866/7/23-6217, від 30.08.2005 р. №301/1/15-2310 (v2310225-05).

Починаючи з 28.07.2007 р. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування послуг стільникового зв’язку не включається до бази оподаткування ПДВ.

2. Щодо розподілу сум ПДВ при формуванні податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (1251-12) у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Розподіл зазначених сум ПДВ відбувається відповідно до коефіцієнта, який визначається як відношення обсягу операцій, оподатковуваних за ставкою 20% та 0%, у загальному обсязі поставки товарів (послуг) у поточному звітному періоді (без врахування ПДВ).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №166 зареєстрованого в Мін’юсті України 09.07.97 р. за №250/2054 (у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005 р. №213 , зареєстрованого в Мін’юсті України 30.06.2005 р. за №702/10982), при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду враховуються обсяги операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% (крім імпорту товарів), за нульовою ставкою та операції, які звільнені від оподаткування (ст. 5, 11 Закону (1251-12), інші нормативно-правові акти).

При визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період враховується значення терміну “поставка товарів (послуг)” відповідно до вимог п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ (1251-12).

Заступник Голови М.Романів

Письмо НБУ от 19.09.2007 №25-113/1774-9575

Національний банк України розглянув ваш лист щодо зазначення платниками в платіжних дорученнях суми податку на додану вартість і повідомляє.

Відповідно до статті 1090 Цивільного кодексу України (435-15) зміст і форма платіжного доручення мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.

Згідно зі статтею 7 Закону України “Про Національний банк України” (679-14), пунктом 17 статті 17 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (2346-14) реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Статтею 51 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (2121-14) визначено, що платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунка або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

При виконанні розрахункової операції банк зобов’язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Згідно із пунктом 22.6 статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (2346-14) обслуговуючий платника банк зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Iнструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (1) (далі — Iнструкція).

_______________

(1) Затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976.

Відповідно до пункту 2.4 Iнструкції банк платника перевіряє відповідність заповнення вимогам додатка 8 до цієї Iнструкції таких реквізитів розрахункових документів клієнтів, як “Платник”, “Код платника”, “Рахунок платника”, “Банк платника”, “Код банку платника”, а також “М.П.” та “Підписи платника”.

Якщо розрахункові документи, в яких перевірені реквізити, заповнено з порушенням вимог, зокрема, глави 2 та додатка 8 до цієї Iнструкції , то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання.

Порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунка клієнтів (пункт 2.15 Iнструкції . Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов’язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

З приводу зазначення платниками в платіжних дорученнях суми податку на додану вартість, то маємо зауважити, що форма платіжного доручення не містить такого окремого реквізиту, а вимоги додатка 8 до Iнструкції та відповідних її глав не потребують від платника обов’язкової вказівки суми податку на додану вартість.

Разом з цим, згідно з пунктом 3.8 Iнструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у главі 3 Iнструкції, лише за зовнішніми ознаками.

Виконавчий директор В.Кравець

Письмо ГНАУ от 22.03.2006 №2681/6/16-1515-26

ДПАУ розглянула лист ЗАТ щодо можливості подання уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податковими деклараціями з ПДВ з включеними до податкового кредиту сумами ПДВ за податковими накладними від постачальників, виписаними й оплаченими у попередніх податкових періодах, і не включеними до податкового кредиту за податковими деклараціями відповідних податкових періодів, і повідомляє.

Відповідно до п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №166 , зареєстрованого в Мін’юсті України 09.07.97 р. за №250/2054 (у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005 р. №213 , зареєстрованого в Мін’юсті України 30.06.2005 р. за №702/10982, далі — Порядок), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник подає в порядку, установленому для подання декларацій з ПДВ (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст.15 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III (2181-14) “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, далі — Закон №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Вказаний розрахунок може не подаватися платником, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будьякий наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених строків давності та положень п. 17.2 Закону №2181 (2181-14), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Уточнюючий розрахунок подається за формами, визначеними в додатках 3, 4, 5 та 6 до Порядку .

Враховуючи зазначене, у разі якщо платником виявлено помилки при здійсненні розрахунку бюджетного відшкодування, у тому числі неправильно визначено суму податкового кредиту попереднього податкового періоду чи суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), і у зв’язку з чим було неправильно заповнено рядок 25 і рядок 26 податкової декларації з ПДВ, то платник може здійснити відповідні коригування податкового обліку та відобразити їх у звітності у вищезазначеному порядку.

У разі якщо платником виявлені податкові накладні, отримані й оплачені у минулих податкових періодах, і помилково не включені до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони отримані, то платник може подати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за той звітний період, в якому платник мав право на включення сум ПДВ по зазначених податкових накладних до податкового кредиту.

Як вказано в запиті, платником виявлено помилки, допущені в податкових деклараціях за серпень та вересень 2005 р. Зазначені декларації подавалися за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №166 , зареєстрованим у Мін’юсті України 09.07.97 р. за №250/2054 (у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005 р. №213 , а тому, згідно з абзацом четвертим пп. 4.4.3 п. 4.3 Порядку, уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок подається за формою, визначеною у додатку 5 до цього Порядку.

В уточнюючому розрахунку (додаток 5) за той звітний період, коли платник мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, повинні бути заповнені рядки 3.2 і 3.3 по коду 10.1 зі знаком “+”, рядок 5 зі знаком “-”, рядок 6.2 по коду 21, рядок 6.4 по коду 22.2, рядок 7.2 по коду 21, рядок 7.4 по коду 22.2 і рядок 8.5. Значення рядка 8.5 уточнюючого розрахунку переноситься зі знаком “+” до рядка 23.4 податкової декларації з ПДВ за звітний період, наступний за періодом, у якому здійснено виправлення самостійно виявленої помилки і подано уточнюючий розрахунок.

Зворотні виправлення у податковому обліку (у разі якщо платником виявлені суми ПДВ, помилкою включені до податкового кредиту у звітному періоді, у якому право на таке включення у платника було відсутнє) платником відображаються також в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок. У зазначеному уточнюючому розрахунку (додаток 5) заповнюються рядки 3.2 і 3.3 по коду 10.1 зі знаком “-”, рядок 5 зі знаком “+”, рядок 6.2 по коду 21, рядок 6.4 по коду 22.2, рядок 7.2 по коду 21, рядок 7.4 по коду 22.2 і рядок 8.6. Значення рядка 8.6 уточнюючого розрахунку переноситься зі знаком “-” до рядка 23.4 податкової декларації з ПДВ за звітний період, наступний за періодом, у якому здійснено виправлення самостійно виявленої помилки і подано уточнюючий розрахунок.

Таким чином, якщо в одному звітному періоді платником здійснюються виправлення помилок кількох звітних періодів (подаються декілька уточнюючих розрахунків), до рядка 23.4 податкової декларації з ПДВ за звітний період, наступний за періодом, у якому здійснено виправлення самостійно виявлених помилок і подано уточнюючі розрахунки, переноситься загальний підсумок рядків 8.5 та 8.6 цих уточнюючих розрахунків.

При цьому якщо у результаті самостійного виправлення помилки зменшується сума, заявлена в періоді, показники якого уточнюються, до відшкодування з бюджету, яка повністю чи частково фактично відшкодована з бюджету такому платнику, то відповідні коригування відображаються у відповідному уточнюючому розрахунку і на таку суму нараховується штраф у розмірі 5% (з урахуванням положень п. 17.2 Закону №2181 (2181-14).

У випадку коли наслідком уточнення суми податкового кредиту є не тільки збільшення такого податкового кредиту, а й збільшення його оплаченої частини, і за підсумками податкового періоду, в якому таке уточнення відображене в рядку 23.4 податкової декларації, заповнюється рядок 24 цієї декларації, має бути подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (уточнюючий) за звітний період, наступний за тим, за який змінюється сума податкового кредиту і збільшується її оплачена частина.

При цьому в розрахунку суми бюджетного відшкодування (уточнюючому) мають бути вказані не уточнені суми податку, а суми, на які його уточнено (різниця), а саме:

- у рядку 1 розрахунку має бути вказана сума ПДВ, на яку збільшено від’ємну різницю між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом;

- у рядку 2 розрахунку має бути вказана не загальна сума уточненого податкового кредиту, а лише різниця, на яку така сума податкового кредиту збільшена в зв’язку з поданням уточнюючого розрахунку;

- у рядку 3 розрахунку має бути вказана різниця, на яку збільшено розмір суми оплаченого податкового кредиту;

- рядок 4 розрахунку включається до рядка 25 податкової декларації того звітного періоду, в якому заповнено рядок 23.4.

Перший заступник Голови Г.Оперенко

Письмо ГНАУ от 15.12.2003 №19470/7/11-1217

Державна податкова адміністрація України направляє для відома та використання в практичній роботі Методичні рекомендації щодо виправлення платниками помилок, самостійно виявлених ними у податковій декларації з податку на додану вартість.

Пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють згадані вище питання, пропонується надсилати Державній податковій адміністрації України (Департаменту методології) електронною поштою (ім’я файла 1112xxxx.d).

Перший заступник Голови О.Шитря

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо виправлення платниками помилок, самостійно виявлених ними у податковій декларації з податку на додану вартість

Нормативно-правові документи:

- Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР ( 168/97-ВР ) "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями;

- Закон України від 21.12.2000 р. №2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", із змінами та доповненнями (далі - Закон №2181);

- Закон України від 20.02.2003 р. №550-IV ( 550-15 ) "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №550);

- Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. №799 (799-97-п), із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2003 р. №1120 (1120-2003-п) (далі — Порядок №799);

- наказ ДПА України від 30.09.2003 р. №466 () "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрований в Мін'юсті 22.10.2003 р. за №964/8285 (далі - Наказ №466);

- Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 р. №166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, зареєстрований в Мін’юсті 09.07.97 р. за №250/2054, із змінами і доповненнями (далі — Порядок №166).

1. Загальні положення

Зміни, внесені до податкової звітності з податку на додану вартість Наказом №466 , в основному стосуються питання виправлення платником самостійно виявлених помилок у податковій звітності. Такі зміни базуються на нормах Закону №550 (550-15), котрим внесено зміни до Закону №2181 (2181-14).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181 ( 2181-14 ) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Разом з цим пунктом 17.2 статті 17 (2181-14) встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

З урахуванням специфіки податку на додану вартість, по якому розрахунки з бюджетом можуть бути як сплата податку до бюджету, так і отримання відшкодування з бюджету, зазначені вище помилки можуть призводити як до завищення податкових зобов’язань (завищення суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету, чи заниження суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету), так і до заниження податкових зобов’язань (заниження суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету, чи завищення суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету).

Виходячи з наведених вище норм самостійно виявлені платником помилки минулих податкових періодів у податковій декларації з ПДВ можуть бути виправлені платником шляхом:

- подання уточнюючого розрахунку у будь-якому майбутньому податковому періоді (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону №2181 (2181-14) — як помилки, що призвели до завищення податкового зобов’язання, так і помилки, що призвели до заниження податкового зобов’язання;

- відображення відповідних показників у податковій декларації:

у податковій декларації за будь-який наступний податковий період (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону №2181 (2181-14), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені — у разі виправлення помилок, які призвели до завищення податкового зобов’язання;

у податковій декларації лише за наступний податковий період — у разі виправлення помилок, які призвели до заниження податкового зобов’язання.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону №2181 ( 2181-14 ) також встановлено, що якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У зв'язку з наведеним вище Наказом №466 затверджено:

- форму податкової декларації з ПДВ та податкової декларації з ПДВ (скороченої), у яких для виправлення платником самостійно виявлених ним помилок передбачені окремі рядки (8.1 та 16.1),

- форму уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок та уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з ПДВ (скороченої), далі — відповідно уточнюючий розрахунок та уточнюючий розрахунок (скорочений).

Оскільки відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181 ( 2181-14 ) такі уточнені показники (у зв'язку з виправленням помилок) повинні зазначатися платником у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, декларація, у якій відображено виправлення самостійно виявленої помилки, може бути подана платником до органу податкової служби у терміни, встановлені для подання податкової звітності з ПДВ за звітний період, у якому така помилка виявлена.

Уточнюючий розрахунок та уточнюючий розрахунок (скорочений) можуть бути подані платником до органу податкової служби у будь-який момент (але до початку його перевірки контролюючим органом (абзац перший пункту 17.2 статті 17 Закону №2181 (2181-14) та з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього ж Закону).

Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181 (2181-14) платник податку має право після подачі декларації за звітний період подати нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період; у такому разі штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При цьому необхідно звернути увагу, що в такому випадку у другій колонці рядка 012 “Звітна нова” спеціального поля податкової декларації з ПДВ та податкової декларації з ПДВ (скороченої) повинна бути вказана позначка (х).

Доцільно зазначити, що як уточнюючий розрахунок та уточнюючий розрахунок (скорочений), так і декларація, у якій відображено виправлення самостійно виявленої помилки, можуть бути подані не лише безпосередньо до податкового органу, а й надіслані на його адресу поштою згідно з підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 (2181-14) та Порядку №799 (799-97-п). При цьому:

- податкова декларація, у якій відображено виправлення помилок показників декларації, граничний термін подання якої уже минув, може бути надіслана на адресу податкового органу не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації за той період, у якому така помилка була виявлена;

- уточнюючий розрахунок та уточнюючий розрахунок (скорочений) може бути надісланий на адресу податкового органу у будь-який момент (але з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону №2181 (2181-14);

- нова декларація за такий самий період з виправленими показниками, що надсилається платником податку після подачі декларації за звітний період до закінчення граничного строку подання цієї декларації, може бути надіслана на адресу податкового органу не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації за цей звітний період.

Разом з цим необхідно звернути увагу на положення підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 (2181-14) в частині можливості надіслання на адресу податкового органу до закінчення граничного строку подання (але без урахування вказаного десятиденного строку) зазначених вище декларацій у разі, якщо службова (посадова) особа податкового органу не виконує свій обов’язок щодо їх прийняття.

У випадку невиконання службовою (посадовою) особою податкового органу свого обов’язку щодо прийняття уточнюючого розрахунку та уточнюючого розрахунку (скороченого) платник також може використати право, надане йому вказаним підпунктом 4.1.2 в частині можливості надіслання на адресу податкового органу вказаних розрахунків, а може й не використовувати, оскільки, як зазначалося вище, вказані уточнюючі розрахунки можуть бути надіслані податковому органу у будь-який момент без урахування вказаного вище десятиденного строку (але з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону №2181 (2181-14).

Якщо поштове відправлення втрачено або зіпсовано, то платник податку протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про це зобов’язаний надіслати поштою (відповідно до положень згаданого вище Порядку, затвердженого Постановою №799 (799-97-п) або надати особисто (за його вибором) податковій інспекції (адміністрації) другий примірник такої податкової декларації.

Розглянемо деякі ситуації, котрі пов’язані з виправленням платником самостійно виявлених ним помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку. Період, за який виправляються помилки, надалі умовно називатимемо попереднім періодом, а декларацію за такий період — попередньою декларацією.

2. Уточнюючий розрахунок

При заповненні уточнюючого розрахунку та уточнюючого розрахунку (скороченого):

- суми, котрі не були враховані в декларації попереднього періоду, в уточнюючому розрахунку відображаються із знаком (+);

- суми, котрі були зайво враховані в декларації попереднього періоду, в уточнюючому розрахунку відображаються із знаком (-);

- у рядках 2, 3 та 4 уточнюючого розрахунку та у рядках 2, 3, 4 та 6 уточнюючого розрахунку (скороченого) повинні бути вказані суми уточнення, а не уточнені суми.

Розглянемо окремі випадки, які можуть виникнути при заповненні уточнюючого розрахунку.

2.1. У попередньому періоді не включено суму до податкових зобов’язань

Для виправлення помилки суму, не включену до податкових зобов’язань попереднього періоду, необхідно включити до податкових зобов’язань такого періоду, тобто збільшити податкові зобов’язання на цю суму, тому ця сума повинна бути відображена у рядку 2 уточнюючого розрахунку із знаком (+).

Вказана зміна може призвести до таких результатів (у декларації попереднього періоду):

а) до збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету, — у разі, якщо у декларації попереднього звітного періоду було задекларовано суму, яка підлягає сплаті до бюджету;

б) — в) до зменшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету, — у разі, якщо сума виправлення помилки не перевищує задекларовану у декларації попереднього звітного періоду до відшкодування з бюджету суму (тобто сума, вказана у рядку 2 уточнюючого розрахунку, менша або дорівнює сумі, вказаній у рядку 1.2 цього ж розрахунку);

г) до одночасного зменшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету (на суму виправлення помилки у межах значення рядка 1.2 уточнюючого розрахунку), та збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету (на ту частину суми виправлення помилки, що перевищує значення рядка 1.2 цього ж розрахунку) — у разі, якщо сума виправлення помилки перевищує задекларовану у декларації попереднього звітного періоду до відшкодування з бюджету суму (сума, вказана у рядку 2 уточнюючого розрахунку, більша, ніж сума, вказана у рядку 1.2 цього ж розрахунку). Такий розподіл суми виправлення помилки є важливим не лише виходячи з економічного змісту, а й пов’язаний з правильністю визначення суми штрафу, що нараховується платником самостійно у зв’язку з виправленням помилки. У загальному підсумку будемо мати суму ПДВ, яка збільшує податкові зобов’язання, на загальну суму виправлення такої помилки (зменшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету, + збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету).

Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що самостійне виправлення помилок, допущених у попередньому періоді через неврахування суми податкових зобов’язань, не призводить ні до зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету, ні до збільшення суми, заявленої у попередньому періоді до відшкодування з бюджету; отже, не призведе до збільшення суми бюджетного відшкодування. Тому якщо в уточнюючому розрахунку вказується лише збільшення податкових зобов’язань (загальна сума графи 3 рядка 2 цього розрахунку має позитивне значення) і не відображені будь-які інші виправлення помилок, то в уточнюючому розрахунку не можуть бути заповнені рядки 10-11.

Нарахування штрафу згідно з пунктом 17.2 Закону №2181

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 (2181-14) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів і подає (надсилає) уточнюючий розрахунок, повинен сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Сума штрафу вказується у рядку 12 розрахунку.

Коли самостійне виправлення помилки призводить до зменшення суми, заявленої у попередньому періоді до відшкодування з бюджету, то необхідно звернути увагу на те, чи була ця сума відшкодована платнику, чи ні. У разі якщо заявлена до відшкодування з бюджету сума відшкодована платнику повністю, то штраф у розмірі 5 відсотків нараховується на суму виправлення помилки. Якщо ж заявлена у попередній декларації до відшкодування з бюджету сума не була платнику відшкодована, то штраф у розмірі 5 відсотків не нараховується. Випадки, коли зменшується заявлена у попередньому періоді до відшкодування з бюджету сума, яка відшкодована частково, при нарахуванні штрафу потребують посиленої уваги.

Наприклад:

- у декларації попереднього періоду платником заявлено до відшкодування з бюджету 100000 грн., з них відшкодовано — 70000 грн.; з урахуванням виправлення помилки, пов’язаної із невключенням суми до податкових зобов’язань, заявлена до відшкодування з бюджету сума становить 90000 грн., відшкодовано платнику лише 70000 грн., тобто не більше, ніж заявлено до відшкодування з урахуванням виправлення помилки. Отже, на суму виправлення помилки відшкодування не здійснено, а тому штраф не нараховується;

- у декларації попереднього періоду платником заявлено до відшкодування з бюджету 100000 грн., з них відшкодовано — 70000 грн.; з урахуванням виправлення помилки, пов’язаної із невключенням суми до податкових зобов’язань, заявлена до відшкодування з бюджету сума становить 0 грн. (при цьому до сплати в бюджет суму податку також не задекларовано), а платнику вже відшкодовано 70000 грн. Отже, на суму 70000 грн. необхідно нарахувати штраф, який становитиме 3500 грн. (70000 грн. х 5 : 100);

- у декларації попереднього періоду платником заявлено до відшкодування з бюджету 100000 грн., з них відшкодовано — 70000 грн.; з урахуванням виправлення помилки, пов’язаної із невключенням суми до податкових зобов’язань, визначено суму, що підлягає сплаті до бюджету (10000 грн.). При цьому на 100000 грн. необхідно зменшити суму, заявлену до відшкодування з бюджету, та на 10000 грн. збільшити суму, яка підлягає сплаті до бюджету. У загальному підсумку отримаємо суму, яка збільшує податкові зобов’язання, на загальну суму виправлення такої помилки:

100000 грн. + 10000 грн. = 110000 грн.

Оскільки сума, заявлена платником у попередній декларації до відшкодування з бюджету, відшкодована платнику з бюджету не у повному обсязі (лише 70000 грн. із 100000 грн., заявлених до відшкодування; при цьому 70000 грн. вказуються у рядку 7.4.1), то штраф нараховується не від загальної суми виправлення помилки (загальної суми збільшення податкових зобов’язань), що становить 110000 грн., а від 80000 грн. (значення рядка 7.1 + значення рядка 7.4.1). Отже, штраф становитиме 4000 грн. (80000 грн. х 5 : 100).

2.2. У попередньому періоді зайво включено суму до податкових зобов’язань

Для виправлення помилки суму, зайво включену до податкових зобов’язань попереднього періоду, необхідно виключити з податкових зобов’язань такого періоду, тобто зменшити податкові зобов’язання на цю суму, тому ця сума повинна бути відображена у рядку 2 уточнюючого розрахунку із знаком (-).

Вказана зміна може призвести до таких результатів (у декларації попереднього періоду):

а) до збільшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету, — у разі, якщо у декларації попереднього звітного періоду було задекларовано суму, яка підлягає відшкодуванню з бюджету;

б) — в) до зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету, - у разі, якщо сума виправлення помилки не перевищує задекларовану у декларації попереднього звітного періоду до сплати у бюджет суму (тобто сума, вказана у рядку 2 уточнюючого розрахунку, менша або дорівнює сумі, вказаній у рядку 1.1 цього ж розрахунку);

г) до одночасного зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету (на суму виправлення помилки у межах значення рядка 1.1 уточнюючого розрахунку), та збільшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету (на ту частину суми виправлення помилки, що перевищує значення рядка 1.1 цього ж розрахунку) — у разі, якщо сума виправлення помилки перевищує задекларовану у декларації попереднього звітного періоду до сплати у бюджет суму (сума, вказана у рядку 2 уточнюючого розрахунку, більша, ніж сума, вказана у рядку 1.1 цього ж розрахунку). У загальному підсумку будемо мати суму ПДВ, яка зменшує податкові зобов’язання, на загальну суму виправлення такої помилки (зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету, + збільшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету).

Отже, самостійне виправлення помилок, допущених у попередньому періоді через зайве врахування суми податкових зобов’язань, може призвести до збільшення суми бюджетного відшкодування. Тому якщо в уточнюючому розрахунку вказується лише зменшення податкових зобов’язань (загальна сума графи 3 рядка 2 цього розрахунку має від’ємне значення) і не відображені будь-які інші виправлення помилок, то в уточнюючому розрахунку можуть бути заповнені рядки 10-11.

При визначенні суми бюджетного відшкодування необхідно керуватися підпунктом 4.4.5 Порядку №166 , згідно з яким:

- якщо заповнено рядок 1.1 уточнюючого розрахунку (тобто в декларації того звітного періоду, за який виправляється помилка, заповнено рядок 20 (рядок 23а в декларації за формою, що була дійсна до внесення змін, затверджених наказом ДПА України від 02.11.2000 р. №568 та рядок 6.2 уточнюючого розрахунку (тобто з урахуванням виправлених помилок повинен бути заповнений рядок 21 декларації (рядок 23б в декларації за формою, що була дійсна до внесення змін, затверджених наказом ДПА України від 02.11.2000 р. №568), то сума бюджетного відшкодування дорівнює значенню рядка 6.2 в частині, що не перевищує значення рядка 7.3 уточнюючого розрахунку; при цьому сума, указана в рядку 7.2, уважається сумою зайво внесених платежів;

- якщо заповнено рядок 1.2 уточнюючого розрахунку (тобто в декларації того звітного періоду, за який виправляється помилка, заповнено рядок 21 (рядок 23б в декларації за формою, що була дійсна до внесення змін, затверджених наказом ДПА України від 02.11.2000 р. №568 і рядок 6.2 уточнюючого розрахунку (тобто з урахуванням виправлених помилок повинен бути заповнений рядок 21 декларації (рядок 23б в декларації за формою, що була дійсна до внесення змін, затверджених наказом ДПА України від 02.11.2000 р. №568), то сума бюджетного відшкодування дорівнює значенню рядка 7.3 уточнюючого розрахунку.

При цьому варто зазначити, що суму зайво внесених платежів може бути повернуто платнику за його заявою.

Нарахування штрафу згідно з пунктом 17.2 Закону №2181

Оскільки наведені у цій частині випадки не призвели до заниження податкового зобов’язання, то встановлений пунктом 17.2 статті 17 Закону №2181 (2181-14) штраф не нараховується.

2.3. У попередньому періоді не включено суму до податкового кредиту

Для виправлення помилки суму, не включену до податкового кредиту попереднього періоду, необхідно включити до податкового кредиту такого періоду, тобто збільшити податковий кредит на цю суму. А тому ця сума повинна бути відображена у рядку 3 уточнюючого розрахунку із знаком (+).

Вказана зміна може призвести до таких результатів (у декларації попереднього періоду):

б) — в) до зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету, - у разі, якщо сума виправлення помилки не перевищує задекларовану у декларації попереднього звітного періоду до сплати у бюджет суму (тобто сума, вказана у рядку 3 уточнюючого розрахунку, менша або дорівнює сумі, вказаній у рядку 1.1 цього ж розрахунку);

г) до одночасного зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету (на суму виправлення помилки у межах значення рядка 1.1 уточнюючого розрахунку), та збільшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету (на ту частину суми виправлення помилки, що перевищує значення рядка 1.1 цього ж розрахунку) — у разі, якщо сума виправлення помилки перевищує задекларовану у декларації попереднього звітного періоду до сплати у бюджет суму (сума, вказана у рядку 3 уточнюючого розрахунку, більша, ніж сума, вказана у рядку 1.1 цього ж розрахунку). У загальному підсумку будемо мати суму ПДВ, яка зменшує податкові зобов’язання, на загальну суму виправлення такої помилки (зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету, + збільшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету).

Отже, самостійне виправлення помилок, допущених у попередньому періоді через неврахування суми податкового кредиту, може призвести до збільшення суми бюджетного відшкодування. Тому якщо в уточнюючому розрахунку вказується лише збільшення податкового кредиту (загальна сума графи 3 рядка 3 цього розрахунку має позитивне значення) і не відображені будь-які інші виправлення помилок, то в уточнюючому розрахунку можуть бути заповнені рядки 10-11.

При визначенні суми бюджетного відшкодування необхідно керуватися положеннями підпункту 4.4.5 Порядку №166 , наведеними вище. Нарахування штрафу згідно з пунктом 17.2 Закону №2181 (2181-14)

2.4. У попередньому періоді зайво включено суму до податкового кредиту

Для виправлення помилки суму, зайво включену до податкового кредиту попереднього періоду, необхідно виключити з податкового кредиту цього періоду, тобто зменшити податковий кредит на цю суму. А тому ця сума повинна бути відображена у рядку 3 уточнюючого розрахунку із знаком (-).

Вказана зміна може призвести до таких результатів (у декларації попереднього періоду):

а) до збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету, — у разі, якщо у декларації попереднього звітного періоду було задекларовано суму, яка підлягає сплаті до бюджету;

б) — в) до зменшення суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, — у разі, якщо сума виправлення помилки не перевищує задекларовану у декларації попереднього звітного періоду до відшкодування з бюджету суму (тобто сума, вказана у рядку 2 уточнюючого розрахунку, менша або дорівнює сумі, вказаній у рядку 1.2 цього ж розрахунку);

г) до одночасного зменшення суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету (на суму виправлення помилки у межах значення рядка 1.2 уточнюючого розрахунку), та збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету (на ту частину суми виправлення помилки, що перевищує значення рядка 1.2 цього ж розрахунку) — у разі, якщо сума виправлення помилки перевищує задекларовану у декларації попереднього звітного періоду до відшкодування з бюджету суму (сума, вказана у рядку 2 уточнюючого розрахунку, більша, ніж сума, вказана у рядку 1.2 цього ж розрахунку). У загальному підсумку будемо мати збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму виправлення такої помилки (зменшення суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, + збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету).

Отже, самостійне виправлення помилок, допущених у попередньому періоді через зайве включення суми до податкового кредиту, не призведе до збільшення суми бюджетного відшкодування. Тому якщо в уточнюючому розрахунку вказується лише зменшення податкового кредиту (загальна сума графи 3 рядка 3 цього розрахунку має від’ємне значення) і не відображені будь-які інші виправлення помилок, то в уточнюючому розрахунку не можуть бути заповнені рядки 10-11.

Нарахування штрафу згідно з пунктом 17.2 Закону №2181

Сума штрафу, нарахована платником відповідно до пункту 17.2 статті 17 (2181-14), вказується у рядку 12 розрахунку.

Якщо в результаті самостійного виправлення помилки зменшується сума, заявлена у попередньому періоді до відшкодування з бюджету, при нарахуванні штрафу необхідно звернути увагу на те, чи була ця сума відшкодована платнику, чи ні. У разі якщо заявлена до відшкодування з бюджету сума відшкодована платнику повністю, то штраф у розмірі 5 відсотків нараховується на суму виправлення помилки. Якщо ж заявлена у попередній декларації до відшкодування з бюджету сума не була платнику відшкодована, то штраф у розмірі 5 відсотків не нараховується. Особливої уваги при нарахуванні штрафу потребують випадки, коли зменшується заявлена у попередньому періоді до відшкодування з бюджету сума, що була відшкодована з бюджету частково.

Наприклад:

- у декларації попереднього періоду платником заявлено до відшкодування з бюджету 100000 грн., з них відшкодовано — 70000 грн.; з урахуванням виправлення помилки, пов’язаної із зайвим включенням суми до податкового кредиту, заявлена до відшкодування з бюджету сума становить 90000 грн.; платнику відшкодовано лише 70000 грн., тобто не більше, ніж заявлено до відшкодування з урахуванням виправлення помилки. Отже, на суму виправлення помилки відшкодування не здійснено, а тому штраф не нараховується;

- у декларації попереднього періоду платником заявлено до відшкодування з бюджету 100000 грн., з них відшкодовано — 70000 грн.; з урахуванням виправлення помилки, пов’язаної із зайвим включенням суми до податкового кредиту, заявлена до відшкодування з бюджету сума становить 0 грн. (при цьому до сплати в бюджет суму податку також не задекларовано), а платнику вже відшкодовано 70000 грн. Отже, на суму 70000 грн. необхідно нарахувати штраф, який становитиме 3500 грн. (70000 грн. х 5 : 100);

- у декларації попереднього періоду платником заявлено до відшкодування з бюджету 100000 грн., з них відшкодовано — 70000 грн.; з урахуванням виправлення помилки, пов’язаної із зайвим включенням суми до податкового кредиту, визначено суму, що підлягає сплаті до бюджету (10000 грн.). При цьому на 100000 грн. необхідно зменшити суму, заявлену до відшкодування з бюджету, та на 10000 грн. збільшити суму, яка підлягає сплаті до бюджету. У загальному підсумку отримаємо суму, яка збільшує податкові зобов’язання, на загальну суму виправлення такої помилки:

100000 грн. + 10000 грн. = 110000 грн.

Письмо ГНАУ от 31.05.2007 №10861/7/16-1517-10

ДПАУ розглянула лист підприємства щодо нарахування податкового кредиту та відмови ТОВ в наданні документів, що підтверджують здійснення господарської операції, і повідомляє.

Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Заступник Голови Л.Боєнко

Дифференцированный зачет по НДС

Влад Смирнов

Посмотреть результат тестирования (щелкните здесь):

Разъяснения налоговиков, использованные в тесте

Чи має право перевізник, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відображати у проїзних документах суму ПДВ?

Чи має право на податковий кредит платник ПДВ за податковою накладною,яку надано після закінчення строку позовної давності?

Письмо ГНАУ от 27.01.2007 №1509/7/16-1517-26

Письмо ГНАУ от 15.05.2007 №4717/6/16-1515

Письмо ГНАУ от 30.05.2007 №5175/6/16-1515

Письмо ГНАУ от 21.08.2007 №10206/5/16-1516

Письмо ГНАУ от 27.01.2007 №1561/7/16-1517-26

Письмо ГНАУ от 30.12.2005 №26268/7/16-1117

Про деякі питання справляння податку на додану вартість

Реєстрація платників податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації

Податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних

Податкові зобов’язання

Ставка оподаткування

Податковий кредит

Спрощена система оподаткування і ПДВ

Переробні підприємства

Письмо ГНАУ от 02.12.2005 №24078/7/16-1117

Письмо ГНАУ от 02.03.2007 №2070/6/16-1515-26

Письмо ГНАУ от 11.09.2007 №17989/7/16-1517

Письмо НБУ от 19.09.2007 №25-113/1774-9575

Письмо ГНАУ от 22.03.2006 №2681/6/16-1515-26

Письмо ГНАУ от 15.12.2003 №19470/7/11-1217

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Нарахування штрафу згідно з пунктом 17.2 Закону №2181

Нарахування штрафу згідно з пунктом 17.2 Закону №2181

Нарахування штрафу згідно з пунктом 17.2 Закону №2181

Письмо ГНАУ от 31.05.2007 №10861/7/16-1517-10

Поиск в журнале «Мир бухгалтерии»