Президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне внести такі зміни до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України та президії Вищого господарського суду України.
1. Друге речення пункту 5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" викласти у такій редакції: "Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" у наказі господарського суду не повинно зазначатися конкретне майно, а має міститися лише вказівка про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду".
2. Підпункт 6.2.4 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.07.2005 N 04-5/202 викласти в такій редакції: "6.2.4. У вирішенні спорів про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів, якщо ці рішення прийнято на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" , господарським судам необхідно врахувати таке. Згідно з частиною першою статті 60 названого Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Таким чином, передбачений наведеною нормою строк є присікальним, і визначені згідно зі статтею 223 Господарського кодексу України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються".
3. Друге і третє речення останнього абзацу пункту 10 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/367 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" викласти в такій редакції: "Фактичні обставини справи вважаються з'ясованими неповно, якщо в оскаржуваному судовому рішенні не всебічно й не повною мірою відображено обставини, які мають значення для конкретної справи, висновки суду про встановлені обставини не є вичерпними і не підтверджуються належними і допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та/або якщо господарський суд з огляду на приписи норм матеріального права мав дослідити, але не дослідив ті чи інші докази. Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111-12 ГПК України, повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у рішенні або постанові господарського суду".
Голова Вищого господарського суду України С.Демченко